Короткий опис (реферат):
У статті на основі аналізу кримінально-правових проблем, які виникають у результаті повномасштабного
вторгнення російських терористичних військ в Україну, розглядаються питання кримінальної відповідальності в умовах воєнного стану на прикладі аналізу статті 384 КК України «Введення в оману суду та іншого уповноваженого
органу». Закцентовано увагу на відмежуванні обставин/ознак «вчинення злочину в умовах воєнного стану» та «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану». Встановлено, що «вчинення злочину в умовах воєнного стану»
та «вчинення злочину з використанням воєнного стану» є різними обставинами/ознаками, які визначають диференціацію та індивідуалізацію кримінальної відповідальності. Доведено, що введення воєнного стану не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення «введення в оману суду або іншого уповноваженого органу» за відсутності унормування такої кваліфікаційної ознаки в її положеннях. Доведено, що така позиція законодавця є цілком виправданою
та логічною, оскільки недоцільно щоразу в разі виникнення певних умов вносити зміни в законодавство, необґрунтовано
перевантажуючи нормативний матеріал. Такі умови мають ураховуватися при призначенні покарань. Установлено,
що в разі вчинення кримінального правопорушення «Введення в оману суду та іншого уповноваженого органу» судам
потрібно звертати особливу увагу на вказану ознаку. Не може бути виправданою жодна з позицій, яка виникає, яка
виникає в умовах воєнного стану, як наприклад потреба призову на військову службу за мобілізацією, на особливий
період, захист національних інтересів, забезпечення територіальної цілісності в разі умисного введення суду в оману
