Аннотации:
У широкому сенсі національну діяльність держави у сфері юстиції можна визначити як законодавчу та правозастосовну практику держави в галузі забезпечення прав та свобод людини і громадянина, верховенства права та законності, що відображає особливості соціально-економічного та історико-культурного розвитку країни, орієнтовану на
забезпечення неподільності, взаємозалежності та універсальності прав людини. У вузькому сенсі – це система суб’єктів, що здійснюють свої повноваження у сфері позасудової/адміністративної задля досягнення загального блага. Водночас, демократичні процеси євроінтеграції в Україні неможливі без відповідного правового забезпечення та ефективного вирішення питань щодо проведення адміністративної та судово-правової реформ у державі, головною ціллю яких
є не лише охоплення сфер адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, а й формування принципово
нової системи суб’єктів юстиції, орієнтованої на світові та європейські доктрини, що мають сприяти поглибленню
демократичних принципів із забезпечення прав та свобод громадян, формуванню нових структурних та організаційних
змін в державі та суспільства в цілому. В межах дослідження, автором виокремлено сім сфер позасудової/адміністративної юстиції, а саме: 1) у сфері експертного забезпечення правосуддя; 2) у сфері організації примусового виконання
рішень судів та інших органів (посадових осіб); 3) у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; 4) у сфері
нотаріату; 5) у сфері безоплатної правничої допомоги; 6) у сфері діяльності арбітражних керуючих та з питань
банкрутства; 7) у сфері архівної справи і діловодства. Для повного визначення суб’єктного складу у сфері позасудової/
адміністративної юстиції, детально проаналізовано кожну із перелічених сфер та розкрито основні напрями діяльності таких суб’єктів. У висновках підготовлено таблицю з інформацією про субєктів, що входять до сфери позасудової/
адміністративної юстиції
