Abstract:
У статті розглядаються основні проблеми визначення робочого часу в сучасному світі. Зазначається, що робочий час є ключовим елементом трудового життя, оскільки він впливає на економічну продуктивність, баланс між
роботою та особистим життям, правовий захист працівників, їх здоров’я та добробут, соціальну стабільність і професійний розвиток. Аналізується юридичне регулювання робочого часу в різних країнах Європи, включаючи особливості
національного законодавства та вплив європейських директив. Досліджуються індивідуальні та колективні трудові
договори, які визначають умови та тривалість робочого часу, а також специфічні аспекти організації праці в різних
галузях економіки. Досліджується європейські нормативно-правові акти щодо регулювання робочого часу. Особлива
увага приділяється впливу технологічних змін і нових форм зайнятості на термінологічне визначення робочого часу.
Висвітлюються переваги та недоліки різних підходів до організації робочого часу у контексті європейського досвіду.
розглядаються складові робочого часу, включаючи нормальний робочий час, фактичний робочий час і відпрацьований
робочий час. Чітке визначення робочого часу є основою для захисту прав працівників, включаючи оплату за понаднормові години, право на відпочинок і відпустку. Це також сприяє запобіганню експлуатації працівників і підтримці справедливих умов праці. Автором наголошується, що від визначення робочого часу залежить економічна продуктивність
працівників і підприємств. Оптимальна організація робочого часу сприяє підвищенню ефективності праці, що, в свою
чергу, впливає на економічний розвиток та конкурентоспроможність компаній. Європейське законодавство прагне
знайти баланс між забезпеченням гнучкості для роботодавців і захистом прав працівників. З одного боку, підприємства потребують гнучкості для адаптації до ринкових умов, з іншого – працівники мають право на справедливі умови
праці та захист від експлуатації.
