Abstract:
У статті проаналізовано наведено накопичений досвід формування та реалізації державного впливу на організацію
стандартизованих систем з управління ризиками інноваційного процесу. Зазначено, що одним із перспективних драйверів як
для поточного поступального соціально-економічного розвитку, так й загалом для повної трансформації вітчизняної економічної системи, здатної до подолання всіх сучасних економічних загроз та суспільно-політичних викликів, виступає кількісне
та якісне покращення внутрішніх інноваційних процесів. Їх фактична наявність визначає рівень національних науково-технологічних можливостей для оперативного створення, підтримки, виробництва та інтеграції нових результатів інтелектуальної праці найбільш пріоритетної сфери вітчизняної економіки та життя в цілому.
Узагальнюючи результати проведеного дослідження щодо формування та реалізації державної політики щодо організації стандартизованих систем з управління ризиками інноваційного процесу, уточнено його основні фактори такого процесу
та визначено наступне: жоден із розглянутих міжнародних та вітчизняних підходів не містить чіткого уявлення як про
сутність факторів, що вивчаються, так і про практичні способи їх нівелювання, включаючи управління самими інноваційними ризиками; нормативні підходи, незалежно від країни їх походження, за своїм змістовним наповненням істотно поступаються відкритим для широкого користування авторськими дослідженнями; дуже незначна частина виявлених позитивних
аспектів може бути реально використана для цілей цього дослідження (наприклад, у частині непрямого підтвердження
обраного та (або) визначення подальшого вектора наукового пізнання); практичний розвиток подальших елементів створюваної нами концепції неможливий без усунення зазначених методологічних невизначеностей.
Для подальшого удосконалення системи державного впливу на інноваційну діяльність запропоновано уточнення сутності факторів формування та розвитку інноваційних ризиків. Зокрема, вони є консолідацією різних різноспрямованих першопричин (умов і обставин) з невизначеністю зовнішніх параметрів національної інноваційної системи, здатні у взаємодії
з додатковою невизначеністю приватних інноваційних процесів привести як до розвитку окремих інноваційних ризиків, так
й до формування інноваційної системи, ризик-навантаження загалом. Таке уточнення дає змогу систематизувати розрізнені
терміни та положення як складових елементів єдиної теоретико-методологічної концепції формування державного впливу
на розвиток інноваційної діяльності.
