Аннотации:
У статті встановлено, що одним з найважливіших завдань соціальної держави є забезпечення соціальної захищеності
та підвищення рівня життя громадян, особливо тих верств населення, які в силу віку, стану здоров'я або інших життєвих
обставин не в змозі самі забезпечити собі гідне існування і потребують підтримки держави. Основними засадами соціальної
допомоги є її правова основа, інформування громадян про можливість її одержання, фінансова система соціальної допомоги.
Фінансування вказаної допомоги із коштів відповідних бюджетів, до основних принципів слід відносити також принцип
адресності, який у сучасних умовах набуває особливого значення.
Актуалізовано, що державна соціальна допомога це один із заходів підтримки державою своїх громадян, яка надається широкому колу одержувачів на основі категоріальної власності, що не сприяє зміцненню механізмів боротьби з бідністю та ефективному розподілу коштів державного бюджету. Передбачається, що наслідком реалізації принципу адресності при надання соціальної допомоги має стати посилення мотивації громадян до трудової діяльності з метою забезпечення
особистого добробуту, що безпосередньо впливає на підвищення якості їхнього життя.
Доведено, що внаслідок законотворчої трансформуючої діяльності з’явилося багато нових та видозмінених правових
принципів, що регламентують правову регламентацію соціальної сфери та позначають основні напрями реалізації соціальних прав. У звязку з цим виникає як теоретична, так і практична необхідність з’ясування їх змісту і впорядковування у межах
усієї системи принципів права соціального забезпечення населення України. У трактуванні значення адресна соціальна допомога – це соціальна допомога в грошах, натуральна допомога у вигляді послуг, надані малозабезпеченим громадянам, що
самотньо проживають, які опинилися у важкій життєвій ситуації з незалежних від них причин і мають середньодушовий
дохід нижче за величину прожиткового мінімуму.
Обгрунтовано, що адресна соціальна допомога, як особливий вид державної соціальної допомоги цікава з наукової
та практичної точки зору, особливо в контексті осмислення вітчизняного та зарубіжного досвіду. Такий інтерес обумовлений, з одного боку, масштабністю та інтенсивністю останнім часом відбулися зміни у правовому регулюванні соціальної
допомоги малозабезпеченим громадянам, з іншого – гострою необхідністю посилення боротьби з бідністю. Особливо, якщо
взяти до уваги та обставина, що нині зниження рівня бідності на територіальному та місцевому рівнях багато в чому визначається ефективністю механізму адресної соціальної допомоги.
