Abstract:
Статтю присвячено комплексному систематизованому дослідженню нормативно-правового забезпечення економічного механізму державного управління продовольчою безпекою у частині регулювання доходів населення в Україні за період
з 1991 р. до 2023 р. для виявлення тенденцій та проблемних місць у законодавчій базі, що потребують удосконалення. Проаналізовано взаємозв’язок доходів населення із рівнем продовольчої безпеки та побудовано порівняльну картограму градації
країн за ВВП на душу населення та економічною доступністю продовольства. Виявлено, що найбільші показники економічної
доступності продовольства належать Австралії (93,3), Фінляндії (91,9%) та Франції (91,3%) при обсязі ВВП на 1 особу
більше 60 тис.дол. та мінімальному розмірі заробітної плати понад 1500 дол. в місяць, а найменші Сирії (32%) та Нігерії
(25%) при рівні ВВП 5 тис.дол. і розмірі мінімальної заробітної плати менше 200 дол. Проведено SWOT-аналіз нормативно-правового забезпечення у розрізі трьох часових періодів та видів законодавчих документів. Серед основних слабких сторін
та загроз виявлено невідповідність індексації реальній інфляції, невідповідність прожиткового мінімуму, економічну нестабільність, затримки у законодавчому регулюванні, бюрократичність процедур, обмеженість бюджетних ресурсів, затримки
в адаптації, неврахування реальних потреб населення.
Запропоновано напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення, зокрема серед першочергових завдань
виділено необхідність розробки комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію доходів населення, що включає підвищення
мінімальної заробітної плати, вдосконалення системи оподаткування, соціальні трансферти для вразливих груп населення,
встановлення мінімальної заробітної плати на рівні, що забезпечує адекватний стандарт життя, та заохочення бізнесу до
підвищення заробітних плат за рахунок податкових стимулів. Враховуючи відсутність законодавчого закріплення процедури
моніторингу, запропоновано особливу увагу приділити створенню комплексної та інтегрованої системи моніторингу, що
дозволить не тільки відслідковувати стан реалізації нормативно-правових актів, але й оцінювати їх вплив на продовольчу
безпеку та економічне благополуччя населення.
