Короткий опис (реферат):
У статті розкрито сутність місцевого референдуму як однієї з форм участі громади у муніципальному управлінні.
З’ясовано, що його проведення дозволяє реалізувати принцип субсидіарності та водночас налагодити сталий зв’язок між
муніципальною владою та громадою для спільного пошуку ефективних способів вирішення місцевих питань. Україна, яка
прагне стати членом Європейського Союзу, орієнтується на його стандарти та цінності, зокрема у реалізації Плану дій
Ради Європи для України, серед пунктів якого зазначена і активна участь громади та використання прямої демократії.
Виявлено, що серед науковців місцевий референдум і розглядається як інструмент «перекладання» непопулярних рішень
на громаду, в той же час виключення його з переліку демократичних практик призведе до втрати діалогу «муніципальна
влада – громада» та загальному зниженню якості прийняття управлінських рішень. Обґрунтовано, що українська практика застосування місцевих референдумів показала, що вони є дієвим та затребуваним інструментом вирішення питань
громади. Специфікою ситуації в Україні наразі є відсутність Закону України, який би регулював проведення місцевих референдумів та діючий режим воєнного стану, який обмежує ряд конституційних прав і свобод громадян країни, зокрема
у проведенні місцевих референдумів. Визначено, що серед питань, які потребуватимуть рішення у майбутньому та у вирішенні яких можна використати позитивні практики країн ЄС, можна виділити: створення нормативної бази; розгляд
можливостей приймати участь у місцевих референдумах дистанційно, використовуючи засоби електронної демократії;
представлення в інформаційному просторі громади протилежних позицій щодо доцільності питань, які виносяться на
місцевий референдум; вироблення правил фінансування місцевих референдумів та розгляд можливості щодо використання
приватних коштів для їх проведення із забезпеченням прозорості фінансової звітності; можливість проведення місцевих
референдумів на окремих територіях громади.
