Abstract:
У статті розглянуто зарубіжний досвід застосування окремих елементів адміністративної процедурної форми
в податкових правовідносинах. Визначено критерії дослідження, котрими є види адміністративних процедур в сфері
оподаткування. Такими критеріями є нормотворчі, регулятивні та охоронні процедури, а до другої групи – облікові
податкові процедури, процедури сплати податків і зборів, процедури податкової звітності, процедури податкового
контролю та податкові процедури адміністративного узгодження. Використовуючи перелічені критерії проаналізовано позитивний досвід процедурної діяльності податкових органів зарубіжних країн таких як США, Франція, Німеччина, Швеція, Ірландія. Окрема увага закцентована на процедурах податкового контролю, притягнення платників
податків до відповідальності, інформування, погашення податкового боргу. Доведено необхідність закріплення у нормативно-правових актах стадії доведення до платника податків інформації щодо їх застосування відповідних адміністративних процедур. Актуалізується важливість процедурної форми діяльності уповноважених органів, їх посадових
осіб при здійснення оподаткування, що дозволить забезпечити реалізацію принципу правової визначеності настання
юридичних наслідків для учасників податкових правовідносин, а також забезпечити права платника податків, одночасно підвищити ефективність наповнення державного бюджету.
Окремо наголошено, що адміністративні процедури у сфері оподаткування сприятимуть забезпеченню захисту
прав платників податків при застосуванні ризикоорієнтованого підходу. Зроблено висновок про доцільність визначення
чітких темпоральних характеристик здійснення процедурних дій платника податків та податкових органів. Про низку
недоліків в означеному контексті свідчать положення Проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового
кодексу України щодо забезпечення презумпції невинуватості платника податків», передусім ті, що спрямовані на
визначення строків блокування податкових накладних платника податків. Причому, не менше важливим є унормування
презумпції невинуватості платника податків, передусім із мотивів можливості одночасного застосування двох видів
відповідальності фінансової, а також адміністративної чи кримінальної.
Констатується, що зважаючи на оновлену «концепцію вини платника податків», відповідно якої остання є складової об’єктивної сторони податкового правопорушення за яке передбачається фінансова відповідальність, доцільно
використати позитивні практики унормування процедур здійснення податкового контролю, погашення податкового
боргу з урахуванням проаналізованого досвіду США, Франції, Німеччини, Швеції, Ірландії
