Короткий опис (реферат):
У міжнародних відносинах інтервенція є звичним і широко розповсюдженим явищем.
Схильність держав до втручання у справи одна одної сприймається як постійна риса
міжнародної системи, навіть як явище, тотожне міжнародній політиці в цілому, від її
початку до сьогодення. Водночас проблема втручання (або інтервенції) у внутрішні
справи держави продовжує залишатися не досить розробленою як в міжнародному
праві, так і в теорії міжнародних відносин. Це помітно навіть у вживанні відповід-
них термінів. Мета статті – охарактеризувати іноземні військові інтервенції як
феномен міжнародної політики, зокрема розглянути проблему розуміння сутності
інтервенції науковцями та вживання ними відповідного поняття, визначення мотивів
держав-інтервентів та різновидів інтервенції. Аналіз іноземних військових інтервен-
цій як явищ міжнародної політики здійснено відповідно до концепції «DIMEFIL» із вико-
ристанням історичного, порівняльного, системного, нормативного підходів, а також
підходу «рівнів аналізу».
Інтервенцію пропонується розуміти як застосування сили, тобто втручання з вико-
ристанням засобів і методів ведення військових дій. «Інтервенцією» можна називати
лише операцію, що проводиться в країнах, де вже існують серйозні внутрішньополі-
тичні протиріччя, які або вже перейшли у фазу збройної боротьби, або мають тен-
денцію до цього. В цьому сенсі її слід відрізняти від «втручання», що здійснюється
за допомогою «невійськових» засобів, а також від інших форм міждержавного зброй-
ного протистояння, зокрема «вторгнення». Застосування військової інтервенції як
інструменту досягнення зовнішньополітичних цілей держави залежить від двох фун-
даментальних умов – мотивації та можливості. Можливість інтервенції зумовлена
характеристиками цільової країни та держави-інтервента, а також характеристи-
ками зовнішнього (міжнародного) середовища, що викликають інтервенцію, спри-
яють їй або ускладнюють її. Мотиви інтервенції зазвичай поділяються на інстру-
ментальні та афективні або є комбінацією цих двох груп. Відповідно до мотивації
інтервента можна виокремити декілька сценаріїв (різновидів) інтервенції: опортуніс-
тична, оборонна, охоронна, іредентистська.
