Іноземні військові інтервенції як феномен міжнародної політики

Abstract

У міжнародних відносинах інтервенція є звичним і широко розповсюдженим явищем. Схильність держав до втручання у справи одна одної сприймається як постійна риса міжнародної системи, навіть як явище, тотожне міжнародній політиці в цілому, від її початку до сьогодення. Водночас проблема втручання (або інтервенції) у внутрішні справи держави продовжує залишатися не досить розробленою як в міжнародному праві, так і в теорії міжнародних відносин. Це помітно навіть у вживанні відповід- них термінів. Мета статті – охарактеризувати іноземні військові інтервенції як феномен міжнародної політики, зокрема розглянути проблему розуміння сутності інтервенції науковцями та вживання ними відповідного поняття, визначення мотивів держав-інтервентів та різновидів інтервенції. Аналіз іноземних військових інтервен- цій як явищ міжнародної політики здійснено відповідно до концепції «DIMEFIL» із вико- ристанням історичного, порівняльного, системного, нормативного підходів, а також підходу «рівнів аналізу». Інтервенцію пропонується розуміти як застосування сили, тобто втручання з вико- ристанням засобів і методів ведення військових дій. «Інтервенцією» можна називати лише операцію, що проводиться в країнах, де вже існують серйозні внутрішньополі- тичні протиріччя, які або вже перейшли у фазу збройної боротьби, або мають тен- денцію до цього. В цьому сенсі її слід відрізняти від «втручання», що здійснюється за допомогою «невійськових» засобів, а також від інших форм міждержавного зброй- ного протистояння, зокрема «вторгнення». Застосування військової інтервенції як інструменту досягнення зовнішньополітичних цілей держави залежить від двох фун- даментальних умов – мотивації та можливості. Можливість інтервенції зумовлена характеристиками цільової країни та держави-інтервента, а також характеристи- ками зовнішнього (міжнародного) середовища, що викликають інтервенцію, спри- яють їй або ускладнюють її. Мотиви інтервенції зазвичай поділяються на інстру- ментальні та афективні або є комбінацією цих двох груп. Відповідно до мотивації інтервента можна виокремити декілька сценаріїв (різновидів) інтервенції: опортуніс- тична, оборонна, охоронна, іредентистська.