Abstract:
Розвиток світової думки свідчить, що інтелектуальний потенціал є одним з основних інструментів адаптації торговельних підприємств до мінливих умов розвитку економіки в країні, хоча в момент настання кризи керівники підприємств ігнорують «інтелектуальні» інтереси свого підприємства, а тому становляться уразливими, коли виникає зовнішня загроза його розвитку. В статті обґрунтовано методичний підхід до оцінки «інтелектуальної привабливості» балансу інтересів суб’єктів управління інтелектуальним потенціалом, який на відміну від існуючих, будується на основі «квадрантів інтересів» працівників та керівників, типу їх взаємодії та вірогідності досягнення збалансованості цілей управління інтелектуальним потенціалом між ними, що в свою чергу надає можливість оперативно ліквідувати протиріччя, які виникають під час управління. На основі комплексних інтегральних оцінках побудовано матрицю оцінки «інтелектуальної привабливості» балансу інтересів суб’єктів управління інтелектуальним потенціалом, яка ґрунтується на визначенні типу взаємодії та вірогідності досягнення балансу інтересів.
