Аннотации:
Метою статті є дослідження і аналіз історичних передумов розвитку підходів до трактування та визначення продовольчої безпеки у XX ст. та на початку XXI ст. Розглянуто наявні підходи до кількості та змісту історичних етапів розвитку підходів до визначення продовольчої безпеки. Зроблено висновок, що сучасними авторами еволюція трактування продовольчої безпеки сприймається як лінійний процес розвитку, під час якого поступово виділяються додаткові складові. При цьому для ранніх етапів характерним є акцент на проблемах наявності продовольства та продовольчої самозабезпеченості, пізніше актуалізується проблема запасів продовольства та контролю світових цін, поступово виокремлюючи проблеми бідності, фізичної та економічної доступності продовольства. І на останньому етапі виникають питання поживності та безпеки продовольства. У результаті дослідження було розроблено власну періодизацію, яка вплинула на еволюцію та розвиток підходів до трактування та визначення дефініції «продовольча безпека», а також виділено ключові публікації, які вплинули на трактування цього поняття. Розглянуто запропоновані шість етапів більш детально. Зазначено, що не всі тенденції знайшли своє відображення у вітчизняних нормативно-правових актах і на цей момент широко не відображені в роботах українських дослідників, що означає, що Україна на сьогодні знаходиться на п’ятому етапі розуміння продовольчої безпеки і відстає у плані від світового співтовариства. Був зроблений висновок про те, що розвиток підходів до трактування та визначення поняття продовольчої безпеки багато в чому був обумовлений поглибленням поділу праці, розвитком товарно-грошових відносин, змінами рівня життя населення, а також науково-технічним прогресом і вдосконаленням методів збору й обробки статистичної інформації.
