Аннотации:
У статті проводиться дослідження проблем формування потенціалу макрорегіонів та їх вплив на національну безпеку. Війна, світова економічна криза, існуючі складності суспільства та цифровізація виробництва, а також невідновлювані природні ресурси в цілому оголюють глобальні проблеми безпеки, політичні, економічні, соціальні, екологічні проблеми людства. Накопичення проблем зумовлює кардинальну зміну життя людей, трансформацію існуючих процесів і механізмів управління на рівні країни, регіонів та суб’єктів господарювання. За таких умов формування антикризового потенціалу регіонів для розвитку суспільства має бути стратегічно орієнтовано на зміну соціальної й економічної парадигм, перегляд підходів до поліпшення безпеки на всіх рівнях та перехід до Індустрії 4.0. У зв’язку з цим змінюються структура, значущість і пріоритетність складових частин потенціалу. Умови сьогодення змушують науковців і практиків переглянути сутність і зміст поняття «потенціал», а також
більш детально розглянути особливості формування потенціалу розвитку регіонів у період криз. Визначено, що потенціал макрорегіону включає сумарний потенціал усіх підприємств, а також потенціал: домогосподарств, місцевого самоуправління, природно-ресурсний, інфраструктурний, інвестиційний, ринку праці. Потенціал макрорегіонів є складовою частиною потенціалу країни, що також включає: потенціал апарату державного управління, потенціал освітньо-науковий, інтеграційний потенціал, фінансовий потенціал. Встановлено, що потенціал регіону є комплексним явищем, ефективність якого залежить від кількісних та якісних характеристик його складових, а також від ефективності управління їхнім розвитком і поєднання. Наявний потенціал макрорегіонів є складовою як регіонального, так і державного управління. При формуванні положень національної безпеки країни необхідно враховувати можливості потенціалу макрорегіонів.
