Abstract:
Статтю присвячено аналізу фінансування вищої освіти у країнах ОЕСР та в Україні. Аналіз показав, що у країнах ОЕСР має місце асиметрія у розподілі бюджетних та приватних джерел фінансування вищої освіти. Так, до країн, де вища освіта є переважно платною (60 і більше відсотків приватного фінансування) відносяться: Великобританія, Колумбія, Японія, Австралія, США, Корея та Чилі; країнами, які забезпечують переважно безоплатну вищу освіту (20 і менше відсотків приватного фінансування), є Німеччина, Швеція, Словенія, Бельгія, Данія, Ісландія, Австрія, Фінляндія, Люксембург та Норвегія. У інших країнах ОЕСР співвідношення приватного і державного фінансування вищої освіти в середньому є однаковим. Розглянуто механізми кредитування навчання у групах країн, де переважає приватне і державне фінансування: воно може надаватися коштом приватних банківських установ, або здійснюватися на основі програм державного кредитування. Проаналізовано джерела фінансування вищої освіти в Україні. Визначено, що частка державного фінансування вищої освіти Україна має тенденцію до скорочення. На фоні запровадження індикативних цін на навчання за найбільш популярними спеціальностями (призупинено на час воєнного стану) та зниження купівельної спроможності населення посилюється потреба у додаткових джерелах фінансування. З одного боку, кредитування через приватні фінансові установи є доволі дорогим, з іншого боку, механізм пільгового державного кредитування в Україні так і не набув широкої популярності для населення та характеризується низьким рівнем економічної ефективності для держави. Це зумовлює необхідність дослідження провідного досвіду країн ОЕСР щодо застосування дієвих механізмів фінансової підтримки вищої освіти, зокрема, освітнього кредитування.
