Аннотации:
У статті аналізуються особливості методологічних засад дослідження моделі перехідного правосуддя в сучасному міжнародному праві. Автор розглядає проблему недосконалості методологічних підходів до аналізу міжнародно-правових явищ та обґрунтовує низку об’єктивних і суб’єктивних чинників, які можуть обумовити позитивістський підхід до аналізу моделі перехідного правосуддя. Окрема увага автора надана питанню ролі методології дослідження моделі перехідного правосуддя, яка окреслена з
урахуванням природи та сутності його напрямків і принципів. Зокрема встановлено, що роль методології полягає у наступному: вона допомагає обрати потрібний вектор дослідження; вона забезпечує комплексність та всебічність дослідження; вона визначає спрямованість дослідження; вона дозволяє окреслити характер дослідження. Автор у статті систематизує методологічні принципи аналізу моделі перехідного правосуддя, які визначають необхідність використання загальнонаукових та спеціальноправових методів наукового пошуку. Під цими принципами автор пропонує розуміти основоположні категорії методології дослідження моделі перехідного правосуддя, які розкривають зміст і функціональну спрямованість методів наукового пошуку та характеризують інституціональні зв’язки між методологією і завданнями дослідження. До числа ознак вказаних принципів автор зарахував наступні: взаємообумовленість та взаємозалежність; синергетичність та плюралістичність; унікальність та зв’язок з об’єктом дослідження. Автору вдалося з’ясувати, що дослідники міжнародно-правових явищ концентруються на конкретному об’єкті, залишаючи поза своєю увагою методологічні питання. З урахуванням цього автор пропонує методи дослідження моделі перехідного правосуддя розглядати у якості системи засобів та способів розкриття природи і сутності, закономірностей становлення і розвитку,
філософських і нормативно-правових витоків концепції перехідного (транзитарного) правосуддя, а також передумов її застосування в окремих державах. Автором систематизовано наступні ознаки методології дослідження моделі перехідного правосуддя в сучасному міжнародному праві: здатність отримання практичних висновків через теоретичні дослідження; здатність до індивідуалізації об’єкту дослідження через призму існуючої в науці теоретичної проблеми; здатність бути індикатором етапності наукового дослідження; можливість розкриття природи та сутності правового явища через призму його суспільної
ролі та філософських витоків.
