Аннотации:
Стаття присвячена вивченню ролі міжнародного права у сфері прав людини в формуванні концепції перехідного правосуддя. Автором встановлено, що механізми перехідного правосуддя спрямовані на захист прав людини, але через систему інституційних реформ, які формують нову реальність, основою якої є громадянське суспільство. Доведено, що модель перехідного право суддя представляє собою самостійну політико-правову ідею, основою якої є верховенство права, законність, соціальна справедливість, невідворотність покарання, примирення та недопущення соціальних потрясінь у майбутньому. Встановлено, що напрямки і принципи перехідного правосуд дя надають реальності самій ідеї прав людини, яка апріорі не може бути абстрактною. З’ясовано, соціальне потрясіння виникає навколо порушення тих чи інших груп прав людини, що служить відповідним тригером для активізації механізмів перехідного правосуддя. Автор наголошує, що модель перехідного правосуддя виступає не тільки у якості узагальненого історичного досвіду, а й у вигляді узагальненої реакції на системні порушення прав людини з боку світової спільноти. Визначено, що застосування моделі перехідного правосуддя для сторін конфлікту є міжнародним зобов’язанням. Тому відмова держави від застосування механізмів перехідного правосуддя може розглядатися як відмова від виконання своїх міжнародних зобов’язань. Акцентовано увагу на тому, що модель перехідного правосуддя, в основі якої є міжнародне право у сфері прав людини, розви вається циклічно і залежить від зовнішніх факторів, які пов’язані з характером порушення прав людини в кожному окремому контексті. Обгрунтовано, що модель перехідного правосуддя може розглядатися у якості певної модифікованої версії цих стандартів, яка пристосована до політич них умов кожного окремого національного контексту.
