Abstract:
Стаття присвячена дослідженню сутності та сфери застосування загальнонаукових та спеціальноправових методів в процесі аналізу моделі перехідного правосуддя. Ключовою гіпотезою для написання статті є відсутність в теорії міжнародного права комплексного бачення методологічних засад дослідження окремих міжнародно-правових явищ. На думку автора подібна проблема виникла внаслідок існування об’єктивних і суб’єктивних чинників. До числа об’єктивних чинників автором віднесено: відсутність чітко окресленого понятійного апарату перехідного правосуддя в теорії міжнародного права; розгалуженість міжнародно-правових актів у сфері перехідного правосуддя; багатосуб’єктність нормотворчого процесу на міжнародно-правовому рівні; відсутність єдиної правозастосовної практики. До суб’єктивних чинників, на думку автора, варто зарахувати: обмеженість наукових пошуків внутрішньодержавним правом; політизованість та ідеологізованість досліджень міжнародно-правових явищ; обмеженість національним контекстом перехідного правосуддя. Автор систематизує в окремі групи загальнонаукові та спеціальноправові способи пізнання міжнародно-правових явищ. На підставі такого розподілу, автор детально аналізує поняття та сутність кожного наукового методу. До числа загальнонаукових методів дослідження моделі перехідного правосуддя автор відносить: історичний метод, метод аналізу та синтезу, діалектичний метод, метод дедукції та індукції, синергетичний метод, метод прогнозування та моделювання, системно-функціональний та лінгвістичний метод. Автором обгрунтовано доцільність використання в процесі аналізу моделі перехідного правосуддя наступних спеціальноправових методів: формально-юридичний метод, метод еволюційної епістемології та аксіологічний метод.
