Abstract:
У статті висвітлені особливості діяльності дитячих омбудсменів. Зазначено, що створення інституту дитячого омбудсмена відображає зобов’язання країн захищати і просувати права дітей, закріплені в міжнародних нормативно-правових актах. Дитячий омбудсмен є важливим механізмом забезпечення того, щоб голоси дітей були почуті, а їхні права поважалися, і може слугувати потужним захисником найбільш вразливих членів суспільства.
Проаналізовані міжнародні нормативно-правові акти щодо запровадження дитячих омбудсменів у світі. Досліджені моделі дитячих омбудсменів. Визначено, що інститут дитячого омбудсмена – це незалежний офіс або орган, створений у різних країнах для просування та захисту прав і добробуту дітей. Дитячі омбудсмени виступають захисниками дітей і працюють над тим, щоб їхні голоси були почуті, а інтереси враховані в процесах прийняття рішень.
Автором виокремлено ознаки діяльності дитячих омбудсменів, серед яких: незалежність, адвокація, моніторинг і звітування, розслідування скарг, співпраця, освіта та підвищення обізнаності, доступність, прозорість, різноманітність та інклюзивність.
Охарактеризовано, правовий статус дитячого омбудсмена в Україні, зазначено негативну тенденцію його нормативного визначення. Автором наголошено, що роль дитячих омбудсменів є важливим аспектом захисту прав дітей та їх адвокації. Дитячі омбудсмени відповідають за захист і просування прав дітей, а також виступають в якості голосу дітей, які не можуть захистити себе самостійно. Наголошено, що вивчення ролі дитячих омбудсменів є важливим, оскільки це може допомогти зрозуміти, наскільки ефективно вони виконують свої обов’язки. Ці знання допоможуть виявити сфери, які потребують вдосконалення, та визначити найкращі практики захисту прав дітей.
Зроблено висновок, що в Україні необхідно на законодавчому рівні визначити правовий статус дитячого омбудсмена, особливо гостро це питання постає в умовах дії правового режиму воєнного стану.
