Короткий опис (реферат):
У статті проаналізовано процеси реалізації державної політики у сфері захисту об’єктів критичної інфраструктури на основі чого визначено два ключові ієрархічно пов’язані рівні управління. Дієвість архітектури державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури пропонується визначати на підставі оцінки «зрілості» механізмів державного управління сектором за певними критеріями, особливо в частині його спроможності оперативно реагувати на кризові ситуації.
Здійснено оцінку структурно-функціональних особливостей державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні, відповідно до обраного алгоритму.
Здійснено аналіз нормативно-правової база та інституційних аспектів державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні. Зазначається, що знаковою подією у сфері захисту критичної інфраструктури стало прийняття Закону України «Про критичну інфраструктуру», яким ідентифіковано основних суб’єктів формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури. Відзначено що суб’єктний склад даного напрямку варто розмежувати на суб’єктів відповідальних за формування та реалізацію державної політики та суб’єктів національної системи захисту критичної інфраструктури. У межах даної структурно-функціональної області визначено квадрокомплекс функціонуючих систем реагування.
Акцентовано увагу, що ефективний захист критичної інфраструктури в Україні при надзвичайних ситуаціях та терористичних загрозах неможливий без посилення на державному рівні активності у напрямку проведення регулярних міжсекторальних навчань із оперативного реагування на надзвичайні ситуації на об’єктах критичної інфраструктури. Основною метою даних заходів визначено підвищення рівня міжвідомчої взаємодії для попередження диверсійно-терористичних загроз.
Пропозицію віднесено до категорії превентивних та антикризових заходів державної політики у сфері захисту найважливіших об’єктів критичної інфраструктури.
