Короткий опис (реферат):
У статті обґрунтовано актуальність дослідження концептуальних особливостей формування цілісної системи управління людськими ресурсами (HRМ) на державній службі. Здійснено огляд ретроспективної зміни наукових поглядів на місце людини в системі менеджменту організації, а також підходів до ефективного використання людських ресурсів через форми організаційної взаємодії, побудови соціально-трудових відносин в організації тощо. На цій підставі узагальнено та систематизовано основні спільні та відмінні риси в наукових підходах до трактування сутності концептуальних понять “управління
персоналом” і “управління людськими ресурсами”. Доведено, що наразі державне управління переживає ситуацію, коли всі його підходи все більше переміщуються в антропологічну площину. Саме тому, на думку багатьох науковців, настав час у сфері державної служби здійснити перехід від роботи з управління персоналом до системи управління людськими ресурсам.
Відзначено, що Законом України “Про державну службу” встановлюється компетентнісний підхід до управління персоналом державних органів. Відповідно саму систему HRМ на державній службі представлено у вигляді таких ваємопов᾿язаних складових підсистем: підсистема діагностики кадрового забезпечення державної служби; підсистема оцінювання персоналу державної служби; підсистема менеджменту розвитку персоналу у сфері державної служби. Насамкінець, узагальнено концептуальні характеристики системи HRМ на державній службі, які передбачають, що управління людськими ресурсами має бути: орієнтованим на прихильність працівників державного органу; заснованим на переконанні, що до персоналу державного органу необхідно ставитися як до капіталу; більш унітарним ніж плюралістичним; спрямованим на цінності державного органу; стратегічним з акцентуванням на інтеграцію та ін.
