Abstract:
У статті проаналізовані наукові думки щодо застосування різноманітних механізмів публічного управління у системі вищої освіти, що буде запорукою післявоєнного відновлення та реалізацією інноваційного розвитку економіки в цілому.
Згідно із результатами дослідження реальний стан наслідків збройної агресії, в тому числі і для системи вищої освіти, наразі надзвичайно складно оцінити у повному обсязі. Проте питання відбудови закладів вищої освіти та оновлення матеріально-технічного оснащення, повернення інтелектуального потенціалу серед здобувачів освіти та науково-педагогічних працівників, збереження національної ідентичності освітньої системи України та можливості інтеграції до європейської системи є першочерговими. Механізми публічного управління, що можуть бути застосовані у системі вищої освіти, в першу
чергу мають бути гнучкими, тобто запобігати виникненню проблемних ситуацій та одночасно регульованими таким чином, щоб не виникала необхідність змінювати їх залежно від стану та ступеню реалізації місцевого самоврядування. До головних компонентів механізмів публічного управління, які потребують удосконалення слід віднести нормативно-правові, цільові, інформаційні, економічні. Вища освіта відіграє важливу роль й у політиці, тому для забезпечення сталого відновлення особливо увагу треба приділити розробці єдиної національної політики в галузі освіти, реалізувати національні програми, що сприяють сталому розвитку системи освіти, затвердження стандартів та особливостей співпраці з країнами та регіонами, регулювання діяльності освітньої системи та контролювання виконання кожного проєкту. Активізація публічності та пояснення системних змін, розробка та поширення алгоритмізованих механізмів управління, залучення довгострокового міжнародного фінансування створюють потенційні передумови для розвитку системи вищої освіти в Україні. Таким чином, ефективність управління системою вищої освіти повинна підтримуватися розподілом повноважень між різними інституціями та організаціями за принципом вертикальної ієрархічної структури, забезпеченням автономії в організації управління освітнім процесом, контроль за наявністю здорової конкуренції між закладами вищої освіти.
