Аннотации:
У статті проведено аналіз зарубіжного досвіду тенденцій розвитку публічного управління у сфері житлово-комунальних послуг і водопровідно-каналізаційного господарства в сучасних умовах. Зокрема, визначено сутність поняття «надання послуг», «публічне управління», «державна політика». Дослідження поняття «житлово-комунального господарства», дало змогу виявити, що на сьогодні в науці немає єдиної думки щодо цього поняття. У юридичній науковій літературі та в дослідженнях окремих економістів найпоширенішим є визначення цього поняття через перелік складових його галузей
або підприємств та установ, що задовольняють потреби у житлово-комунальних послугах. Сформовано власне визначення житлово-комунального господарства, а саме: воно є комплексним об'єктом публічного управління, а його реформи можуть відігравати суттєву роль у соціальному захисті населення за рахунок модернізації інфраструктури, поліпшення якості комунальних послуг, й зниження їхньої собівартості. Схематично відображена сутність публічного управління як процесу взаємодії та зворотного зв'язку суб'єкта й об'єкта. Визначено три основні моделі регулювання послуг водопостачання та водовідведення: англосаксонську, французьку та німецьку. Проведений аналіз публічного управління наданням послуг водопостачання та водовідведення США, Румунії та деяких країн Латинської Америки. Установлено, що в США громадські системи водопостачання класифікуються на муніципальні системи (сільські водні райони; парки пересувних будинків), нетранзитні некомерційні водні системи (школи; фабрики; офісні будівлі) та перехідні некомерційні водні системи (парки; мотелі; ресторани;
церкви). Характерним для системи водопостачання є те, що громадське водопостачання традиційно перебуває у власності та керується місцевими органами влади, хоча останніми роками все частіше для забезпечення водопостачання залучаються приватні компанії.
