Abstract:
З’ясовано, що з переходом цивілізації в постіндустріальну стадію, яку визначають як інформаційне суспільство, освіта обіймає одне з перших місць серед чинників розвитку людства. Провідні країни світу, які обрали шлях інноваційного економіки, заснованої на знаннях, визначають систему освіти як локомотив побудови такої економіки. Освіта уособлює суспільно організований та унормований процес постійної передачі попередніми поколіннями наступникам соціально-значущого досвіду. Освіта стає процесом, що відбувається протягом усього активного життя особистості. Обгрунтовано, що під освітою розуміється процес оволодіння системою знань і умінь, вироблених людством, формування на цій основі гуманістичного світогляду, пізнавальних здібностей, свідомості людини та норм поведінки. Освіта
є соціальною підсистемою, що має свою структуру до якої входять такі основні елементи: навчально-виховні установи як соціальні організації та навчальний процес як вид соціокультурної діяльності. Гуманізація освіти передбачає орієнтацію освітньої системи та всього освітнього процесу на розвиток та становлення відносин взаємної поваги учнів та педагогів, заснованого на повазі прав кожної людини.
Гуманітаризація освіти орієнтує на освоєння змісту освіти незалежно від його рівня та типу, що дозволяє охоче вирішувати головні соціальні проблеми, вільно спілкуватися з людьми різних національностей та будь-яких професій, добре знати рідну мову, історію та культуру. Зазначене може втілюватися практично різними способами, наприклад, через груповання студентів за успішністю, поділ навчальних дисциплін на обов'язкові та вибіркові, складання індивідуальних планів та освітніх маршрутів для окремих студентів тощо.
Означено, що багатоваріантність вищої освіти означає створення в освітній системі умов вибору та надання кожному суб'єкту шансу до успіху, стимулювання студентів до самостійного вибору та прийняття відповідального рішення, забезпечення розвитку альтернативного та самостійного мислення. Важливою є організація багатоетапного освітнього процесу, що забезпечує можливість досягнення на кожному етапі освіти того рівня освіченості, який відповідає можливостям та інтересам молодої людини.
Доведено, що одна з відмінних рис сучасної вищої освіти – перехід від державного до суспільносладного управління освітою, а основна ідея державно-громадського управління освітою полягає в тому, щоб об'єднати зусилля держави та суспільства у вирішенні проблем освіти, надати педагогам та студентам більше прав та свобод у виборі змісту, форм та методів організації навчального процесу, у виборі різних типів закладів вищої освіти. Вибір права і свободи робить молоду людину як об'єктом вищої освіти, а й його активним суб'єктом, самостійно визначаючим свій вибір широкого спектра програм, навчальних закладів, типів відносин.
