Аннотации:
Актуальність дослідження зумовлено тим, що держава має гарантувати кожній дитині охорону та захист прав, свобод і законних інтересів. У межах проведеного дослідження встановлено, що захист дітей залежить від їхньої категорії:
1) діти-біженці, діти-шукачі притулку, діти без супроводу дорослих, внутрішньо переміщені діти, дітиігранти; 2) діти, які стали об’єктами торгівлі дітьми, контрабанди та викрадення; 3) діти, які були об’єктами сексуальної експлуатації та сексуального насильства; 4) діти, які стали об’єктами економічної експлуатації, включаючи дитячу працю; 5) діти, які живуть або працюють на вулиці; 6) діти, які вступили у конфлікт із законом. З’ясовано, що в Україні до повномасштабної війни проти неї актуальним питанням було надання захисту дітям з інших країн походження та паралельно власним українським дітям. Проте з 2022 р. одним із найбільш важливих питань є захист внутрішньо переміщених дітей-українців. Тому
метою статті є застосування методу аналітичної філософії (експлікації) для обґрунтування напрямків удосконалення державної політики щодо захисту прав дітей в умовах децентралізації влади в Україні. Застосування цього методу дало змогу встановити, по-перше, поступовий міграційний приріст серед дітей у період з 2019 по 2021 роки. На жаль, через вплив низки факторів Державна служба статистики України не розміщує на своєму веб-сайті інформацію щодо кількості мігрантів за віком, статтю та типом місцевості за всіма потоками за період 2022 року. Відтак, складно надати прогнозну оцінку, яким чином будуть формуватися тенденції в міграційному скороченні чи прирості дітей в Україні найближчим часом.
По-друге, складності додає те, що на Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб Міністерства соціальної політики України відсутня вся інформація про кількість внутрішньо переміщених дітей за останні роки. Крім того, на Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб можна віднайти вибіркову інформацію щодо кількості внутрішньо переміщених осіб загалом. Усе це ускладнює об’єктивність сприйняття й аналізу інформації, а також обґрунтування заходів державної політики щодо захисту, зокрема, внутрішньо переміщених дітей. Разом із тим, доведена необхідність вирішення проблеми, пов’язаної з кейс-менеджерами, які як фахівці супроводжують сім'ю-ВПО на новій території невизначений термін. Кейс-менеджерів має набирати та навчати громада. На сьогодні їхнє фінансування – це завдання держави, але остаточне рішення, чи потрібні вони в тому чи іншому населеному пункті, ухвалює громада. Відтак, маємо ситуацію, за якої таких фахівців в Україні працює мало. Їм потрібна відповідна освіта, яку в Україні потрібно розвивати.
