Аннотации:
Статтю присвячено актуальній проблемі розвитку ідей національно-патріотичного виховання. У статті проаналізовано вплив поглядів видатного українського філософа, поета і педагога Григорія Сковороди на особливості національнопатріотичного виховання як однієї із складових удосконалення державного управління.
Визначено, що національно-патріотичне виховання втілює і віддзеркалює в собі процес національного відродження української нації. Нація, яка поєднує індивіда з іншими індивідами шляхом більш широкої системи норм, цінностей і символів, що мають субетнічне значення, робить його одночасно і відкритим до інших систем, приводить до усвідомлення своєї не тільки національної, але і загальнолюдської приналежності.
Узагальнено науковий доробок Григорія Савича Сковороди щодо національно-патріотичного виховання. Зазначено, що він мав великий вплив як на своїх сучасників так і на сучасне українське суспільство. Актуальність робіт Григорія Савича в сучасному контексті пояснюється тим, що на вершині його наукової діяльності стоїть людина.
Визначено, що національна самосвідомість є визначальною духовною рушійною силою розвитку нації, яка зумовлює свідоме покладання способу її суспільно-історичного буття і самореалізації. Формування національної самосвідомості відбувається на певних духовних засадах, провідними серед яких є система націознавчого знання, світогляд та мораль.
У статті звернено увагу на те, що шлях особистісного розвитку і морального вдосконалення на думку Г. Сковороди лежить через працю, освіту та науку. Лише завдяки їм можна досягти найвищого блага.
Показано, що світоглядні позиції Г. Сковороди щодо цієї проблематики мають релігійно-філософський та патріотичний характер, вони невідривно пов’язані із зверненнями до Біблії та християнської традиції, а тому спираються на головні християнсько-світоглядні категорії: любов, віру, щастя, мораль, патріотизм та ін.
Зроблено висновок про те, що Григорій Сковорода вважав антеїзм спорідненістю етнічної спільноти із землею, природою, довкіллям загалом. Допоки людина має зв’язок з рідною землею вона не втрачає свої сили.
Показано, що державна політика національно-патріотичного виховання має бути спрямована на утвердженні любові до Батьківщини та рідної землі.
