Аннотации:
У статті досліджено проблематику сучасного стану національної системи постпенітенціарної
(соціальної) адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань. Визначено роль та місце соціальної (постпенітенціарної) адаптації в процесі ресоціалізації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та обмеження волі, що являє собою систему заходів профілактики рецидивної злочинності й має велике значення для безпеки суспільства. Розглянуто зміни у національному кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві зі впровадженням міжнародних стандартів, що відбулися за часи незалежності України. Визначено суб’єктів, що надають допомогу звільненим особам шляхом вжиття комплексу правових, економічних, організаційних, психологічних, соціальних та інших заходів і надання послуг, спрямованих на соціальну (постпенітенціарну) адаптацію таких осіб, яких поділено на такі два види: суб’єкти соціального патронажу та суб’єкт пробації. Досліджено питання функціонування та взаємодії суб’єктів соціального патронажу й фінансування сфери соціального патронажу. Визначено, що основний тягар із фінансування центрів соціальної адаптації та соціального патронажу осіб, звільнених з установ виконання покарань, покладається на місцеві бюджети, що в період економічної кризи та пандемії обумовлює недофінансування цієї важливої сфери, ефективне функціонування якої дає змогу
усувати криміногенні чинники, що породжують рецидивну злочинність. Розглянуто передбачені національним законодавством додаткові джерела фінансування центрів соціальної адаптації та шляхи збільшення додаткового фінансування центрів соціальної адаптації. Розглянуто питання надання особам, що звільняються з установ виконання покарань, допомоги, в тому числі грошової (підстави, порядок та обсяг) за рахунок коштів Державного бюджету України.
