Abstract:
У статті досліджено проблемні питання, які виникають на стадії касаційного перегляду судових рішень,
зокрема, дотримання передбаченого законом та гарантованого державою права на справедливий суд, проаналізовано судову практику з вказаного питання, запропоновано внесення змін до положень закону, яким запроваджено касаційні фільтри, в частині їх спростування. Проаналізовано зусилля судової влади, які спрямовані на найбільш ефективне виконання своїх функцій та затвердження принципу справедливості як мети правосуддя. Охарактеризовано проблеми дотримання принципу розумності строку касаційного перегляду судових рішень, досліджено практику ЄСПЛ у зазначеній сфері. Встановлено, що право на доступ до суду, зокрема, досліджуване право на касаційне оскарження, не є абсолютним, тобто воно може підлягати певним обмеженням. Розкрито досить поширену проблему на стадії касаційного перегляду судових рішень, як посилання учасників судочинства на нерелевантну практику Європейського суду з прав людини, тобто таку що не відповідає характеру правовідносинам у конкретній справі, яка розглядається судом. Запропоновано рекомендації відносно врегулювання даних проблем на законодавчому рівні. У статті визначено право на справедливий суд як одне із ключових, оскільки без належного забезпечення цього права всі інші права особи залишаються незахищеними. З метою забезпечення дотримання права на справедливий суд на стадії касаційного перегляду судових
рішень запропоновано раціоналізувати касаційні фільтри, адже, їх введення звужує право на касаційне оскарження судових рішень, а також призводить до втручання у право на доступ до правосуддя, що є складовою частиною права на справедливий суд. Визначено підстави для удосконалення ЦПК України в частині застосування практики Європейського суду з прав людини як джерела права, допустивши таке застосування лише в тотожних справах.
