Аннотации:
Стаття присвячена висвітленню проблем і стану адміністративно-правового регулювання прав осіб з інвалідністю, досліджується чинне законодавство та висвітлюються шляхи його удосконалення. Звертається увага на те що в Україні загальна чисельність осіб з інвалідністю з кожним роком зростає, що обумовлено зокрема подіями, пов’язаними з війною. Зазначається, що в нашій державі склалася певна система захисту прав інвалідів, система реалізації ними своїх прав, однак сучасні виклики, пов’язані з війною потребують зміни усталеної моделі захисту прав інвалідів, створення нового законодавства, яке має належним чином врегулювати механізм реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю до нормального життя. В цьому аспекті вказується на необхідність розвивати освітнє законодавство у напрямі розвитку програм перекваліфікації та перепідготовки інвалідів війни, навчання їх новим навичкам і професіям. Для захисту прав людей з інвалідністю першочерговим є дослідження їх потреб, адаптованості соціальної інфраструктури до потреб інвалідів, ефективності соціальної політики щодо дотримання прав інвалідів. На основі цього, в подальшому слід удосконалити систему нормативно-правового забезпечення реалізації прав інвалідів. Аналіз стану адміністративно-правового регулювання свідчить про те, що на нинішньому етапі достатньо здійснено заходів стосовно належного і необхідного адміністративно-правового регулювання прав інвалідів. Однак, необхідно прискорити розроблення механізмів реабілітації інвалідів, зокрема осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни. Одним із вагомих чинників досягнення цієї мети є нормативне закріплення заходів соціально-трудової адаптації, освіти та перепідготовки осіб з інвалідністю. Слід створити умови, завдяки яким особи з інвалідністю не повинні бути ізольованими, а навпаки включатися у суспільні процеси.
