Abstract:
В статті аналізуються сучасні підходи до визначення поняття правової доктрини. Особлива увага приділяється множинності форм прояву доктрини як явища об’єктивної реальності, а також взаємодії цих форм. Тривалий проміжок часу в вітчизняній науці поняття правової доктрини співставлялося з квінтесенцією наукової думки, іншими словами правова доктрина ототожнювалася з самою юридичною наукою. В праві інших країн, наприклад, США, під правовою доктриною, як правило, розуміється продукт судовою правотворчості, при цьому поняття доктрини використовується в множині – йдеться про правові доктрини. Виходячи з таких діаметрально протилежних підходів можна висловити припущення, що правова доктрина є комплексним поняттям, яке не може розглядатися як певна ізольована правова категорія. Аналізуючи сучасну літературу ми можемо робити висновки про те, що юриспруденція поступово відходить від вузького та застарілого бачення правової доктрини суто в єдиній площині: її багатоаспектність та різноманіття форм прояву здатні вразити будь-якого дослідника. Разом з тим в науці і досі бракує комплексних досліджень питань правової доктрини, адже можна від початку припустити, що кожна концепція доктрини є раціональною, хоча і недосконалою та неповною, але чи не можна об’єднати ці концепції в єдину систему?
Звісно, кожен підхід до визначення правової доктрини як би виключає інше бачення цього питання. Втім всі ці концепти є ознаками доктрини, як ознаками предмету матеріального світу. Адже такому предмету можуть бути притаманні різнопланові ознаки. Так яблуко може бути червоним та великим, а ще і смачним. Ці характеристики не відносяться до однорідних, втім усі вони об’єктивно існують і не виключають одна іншу. І в повному ступені характеризують яблуко лише в своєму поєднанні.
Отже, в статі зроблено спробу випрацювати концепцію, що буде здатна повноцінно визначити структуру правової доктрини та систематизувати вже наявні теоретичні знання в цієї сфері.
