Abstract:
Стаття присвячена актуальній проблематиці дотримання прав та свобод людини в кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. Обрана тема є малодослідженою в правовій доктрині, а тому ґрунтовне дослідження авторського колективу покликане закласти основи подальшого вирішення наявних проблемних аспектів. У науковій статті автори наголошують на тому, що дотримання прав та свобод людини є позитивним обов’язком держави, від якого вона не може відмовитись, в мовах воєнного стану, зважаючи на особливості цього правового режиму, тому можна говорити про легітимність обмеження певних прав людини, але крім тих, щодо яких така заборона встановлена в Конституції України. Автори звертають увагу на те, що вітчизняне законодавство містить достатню кількість норм щодо ролі прав та свобод людини в рамках кримінального процесу, при цьому ці норми відповідають міжнародним стандартам, що закріплені в ратифікованих Україною договорах, конвенціях тощо.
В науковій статті досить детально проаналізовано ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України в аспекті обмеження прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження під час воєнного стану. Автори стверджують, що ведення бойових дій на території України ускладнює роботу слідчих, дізнавачів, адвокатів та суддів, а тому законодавець був змушений вдатися до створення спеціального правового регулювання їх діяльності в умовах воєнного стану, що й було зроблено, зокрема, шляхом доповнення КПК України розділом IX-1 «Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану». Аналізуючи зміст ст. 615 КПК України, в роботі наголошується на тому, що наділення керівника органу прокуратури повноваженнями слідчого судді у визначених випадках, в певній мірі суперечить принципу рівності сторони обвинувачення та захисту, а також нівелює функцію судового контролю за дотриманням прав та свобод учасників
кримінального провадження. При цьому, недобросовісне виконання повноважень керівником органу прокуратури загрожує порушенням прав не лише підозрюваного (обвинуваченого), а й правам інших учасників кримінального процесу.
Крім того, в науковій статті авторами акцентується увага на таких змінах в КПК України, які здатні негативно вплинути на стан дотримання прав, свобод та законних інтересів: розширення строків повідомлення про підозру при затримані до 48 годин; існування можливості автоматичної пролонгації запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; можливість суду обґрунтовувати своє рішення показаннями, які особисто ним не сприймались.
