Abstract:
У статті здійснюється характеристика Viber та Telegram каналів як засобів поширення інформації крізь призму інформаційного законодавства України.
Аналізуються поняття «Telegram-каналів», «Viber-каналів». Їхня класифікація, позитивні та негативні явища, що можуть виникати під час поширення інформації, а також методи боротьби із розповсюдження недостовірної інформації останніми.
Наводяться деякі властивості інформації, досліджуються поняття «масова інформація», «засоби масової інформації», «офіційна інформація», засоби поширення цих видів інформації тощо. Аналізується судова практика щодо інформації, яка поширюються через мережу Інтернет. Відокремлено публічні та приватні (закриті) Telegram канали. На підставі аналізу проекту Закону України «Про медіа» визначено, що такі засоби поширення масової інформації як Viber та Telegram-канали у Проекті не згадуються. Запропоновано доповнити цей законопроект статтею, що визнала би Viber та Telegram-канали та інші месенджери засобами поширення масової інформації. Запропоновано не ототожнювати такі засоби поширення інформації як веб-сайти у мережі Інтернет та Viber і Telegram канали, оскільки останні працюють в межах відповідних месенджерів, в основі роботи яких лежать функції IP-телефонії, без безпосереднього доступу до мережі Інтернет. У той же час, у кібер- (цифровому) просторі поряд із глобальною мережею Інтернет цифрова інформація може поширюватись і іншими шляхами.
Пропонується доповнення інформаційного законодавства України деякими нормами, що врегулюють використання Viber та Telegram каналів як засобів поширення масової та офіційної інформації.
