Abstract:
Стаття присвячена висвітленню питання щодо правової природи, значення, видів альтернативних способів врегулювання адміністративно-правових спорів у сфері публічно-правових відносин. У статті розглянуто теоретичні підходи щодо визначення поняття альтернативних способів врегулювання адміністративно-правових спорів та їх змісту.
Робиться висновок, що під альтернативними способами вирішення адміністративно-правових спорів у сфері публічно-правових відносин слід розуміти врегульований у законодавстві комплекс способів врегулювання таких спорів, відмінний від адміністративного судочинства. Звертається увага, на те, що звертаючись до суду, особа має розуміти, що судовий процес може бути довготривалим та фінансово-затратним, а в окремих випадках може і не відбутися поновлення порушеного права, свободи чи інтересу, за захистом якого звернулася особа. Також, залишаються проблемними питання щодо належного виконання судових рішень. У зв’язку з чим, як у світі, так і в Україні існують альтернативні
способи врегулювання спорів, що можуть відбуватися як у досудовому так і позасудовому порядку. Обґрунтовується, що альтернативні способи врегулювання адміністративно-правових спорів передбачають присутність незалежної, нейтральної сторони, зацікавленої у результатах вирішення спору, і відсутність суду чи органів державної влади, як суб’єкта врегулювання конфлікту. Поряд з цим, аналіз вітчизняного адміністративно-процесуального законодавства дозволяє зробити висновок про те, що альтернативні способи врегулювання спорів у сфері публічно-правових відносин мають певні особливості, які, у тому числі стосуються й суб’єктного складу, основними учасниками якого є суд або
орган публічної адміністрації.
