Abstract:
У статті зазначено, що фізична культура є одним із видів людської діяльності, спрямованої на фізичне вдосконалення як суспільства загалом, так і кожного індивіда зокрема, що надає оздоровчий, виховний, політичний та соціально-економічний вплив на розвиток людства. У межах формування державної політики розвитку системи масового спорту загалом та фізичною культурою зокрема все більше уваги надається громадському управлінню як одному зі специфічних видів управління в рамках фізкультурно-спортивної діяльності у контексті євроінтеграційних прагнень України. З’ясовано, що фізкультурно-спортивні послуги в умовах ринкової економіки стають об’єктом купівлі-продажу, адже ринок послуг фізичної культури та спорту різноманітний та специфічний. Особливості функціонування фізичної культури в ринкових умовах полягають у перетворенні фізичної культури на сферу послуг як специфічної сукупності соціальних форм діяльності в контексті євроінтеграційних прагнень, здійснюваної задля фізичного оздоровлення населення. Актуальними також є зростання різноманітності організаційноправових форм фізкультурних і спортивних організацій, виникнення конкуренції фізкультурних і спортивно-масових організацій та вільне ціноутворення на послуги фізичної культури.
Встановлено, що на сучасному етапі істотно зростає роль фізичної культури стосовно задоволення потреб людей у формуванні здорового способу життя в контексті євроінтеграційних прагнень України, а також самоствердженні та самореалізації особистості як найважливішої соціальної цінності. Функції реалізації державної політики пропаганди фізичної культури є відносно відокремленими напрямами управлінської діяльності, що дають змогу здійснювати цілеспрямований вплив. Основні напрями державної політики у сфері фізичної культури повинні ґрунтуватись на спільній діяльності
фізкультурно-спортивних організацій, органів державної влади та засобів масової інформації.
Досліджено, що державна політика розвитку масового спорту характерна комплексом заходів, проведених державою, спрямованих на створення правових, економічних та організаційно-управлінських умов, які забезпечують задоволення потреб різних категорій та груп населення у фізкультурно-спортивній діяльності з урахуванням традицій, звичаїв та соціально-економічного становища в контексті євроінтеграційних прагнень України. Проведення масових заходів не має бути
самоціллю, їхнє головне завдання полягає в тому, щоб залучати до фізкультурно-спортивної змагальної діяльності різні категорії громадян.
Вивчено, що державна політика розвитку масового спорту включає організаційну діяльність з проведення масових змагань та фізкультурно-оздоровчих заходів, у тому числі спортивних змагань та свят і створення умов для заняття фізичною культурою за місцем проживання та у парках відпочинку, а також збільшення кількості спортивних шкіл, клубів, оздоровчих центрів. Сьогодні в контексті євроінтеграційних прагнень в Україні доцільно значно збільшувати кількість загальнодоступних змагань з масових видів спорту для всіх вікових груп населення за місцем проживання та відпочинку.
Обґрунтовано, що сьогодні необхідна переорієнтація діяльності фізкультурно-спортивних державних установ та громадських організацій з розвитку спорту вищих досягнень на масовий розвиток фізичної культури, масового спорту та спортивного туризму. Державна політика розвитку масового спорту на повинна здійснюватися за напрямами пріоритетного фінансування заходів у сфері фізичної культури та масового спорту, фізкультурно-оздоровчих масових заходів, реконструкції спортивних споруд масового використання населенням у контексті євроінтеграційних прагнень України на сучасному етапі.
