Аннотации:
Статтю присвячено дослідженню актів міжнародного права, які регулюють зовнішньоекономічні відносини, їх співвідношенню з актами національного законодавства, у тому числі з Основним законом держави – Конституцією України.
У роботі встановлено, що в юридичній науці питання системи міжнародних нормативних актів
як джерел регулювання зовнішньоекономічних відносин та їх групування за принципом міжнародних
організацій, у структурі яких вони виникають, а також їх співвідношення з національним законодавством України становить актуальну, недостатньо охоплену дослідженнями сферу наукового пошуку.
З огляду на сучасні тенденції до формування системи міжнародно-правових норм у сфері зовнішньоекономічної діяльності, обґрунтовується теза про необхідність згрупувати їх відповідно до видів міжнародних організацій, в межах яких вони утворюються, та встановити їхній вплив на структуру
національного законодавства України.
Стверджується, що в системі правових джерел, які регулюють зовнішньоекономічні відносини,
міжнародні правові акти відіграють особливу роль. Одним зі способів їх систематизації є групування за міжнародними організаціями, в рамках яких досягається міждержавний консенсус щодо унормування тих чи інших видів зовнішньоекономічної діяльності у різних сферах: експорту й імпорту, надання послуг, кооперації, фінансів, товарообміну, інших.
Таким чином, запропоновано систематизацію міжнародно-правових актів, предметом регулювання яких є зовнішньоекономічна діяльність, із розподілом їх на міжнародні договори під егідою ООН, міжнародні договори в межах ГАТТ/СОТ, міжнародні договори в рамках РМС/ВМО, міжнародні багатосторонні договори в межах економіко-політичних союзів та інших подібних утворень.
Також встановлено що практичне застосування правил міжнародних договорів, які слугують
моделлю для провадження зовнішньоекономічної діяльності, може викликати деякі складнощі, адже
законодавство України не позбавлене певних прогалин у застосуванні правових норм чи звичаїв, що
стосуються зовнішньоекономічної діяльності.
Зроблено висновок про те, що зовнішньоекономічна діяльність є особливою сферою міждержавних
відносин, правове регулювання якої відбувається на декількох рівнях: національному та міжнародному, приватному та публічному. Наголошено на важливості пошуку оптимального співвідношення
усіх зазначених форм права, а коректне групування міжнародних договірних норм у сфері зовнішньо-
економічної діяльності потенційно слугуватиме правильному структуруванню національного законодавства у цій сфері.
