Короткий опис (реферат):
Актуальність дослідження зумовлена насамперед тим, що в науковому дискурсі останнім часом існує переконання, що, хоча комунікація як соціальне явище визнана як своєрідна парадигма обміну інформацією, управління багатьма комунікативними процесами потребує вдосконалення через стрімкий розвиток новітніх комунікативних технологій.
У статті проаналізовано застосування ефективних методик та практик із метою вдосконалення управлінської функції комунікації. Як відомо, метою комунікаційного процесу є забезпечення розуміння й усвідомлення повідомлення, однак сам обмін інформацією в сучасному медіапросторі часто не гарантує цілковитого його осмислення реципієнтом, отже, не відбувається ефективного спілкування з погляду сприйняття контенту. З’ясовано, що повноцінний обмін інформацією має місце тільки в тому разі, коли одна сторона пропонує будь-яку інформацію, а інша стовідсотково сприймає її. Тому ефективні комунікації вимагають від кожної зі сторін комунікативних навичок, умінь, взаєморозуміння. На переконання директора Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса
Шевченка В. Різуна, масова комунікація є «процесом установлення і підтримання контактів у суспільстві, процесом його консолідації». Володимир Володимирович уважає, що такий процес водночас є:
1) виробництвом інформації як продукту;
2) використанням технічних засобів для виробництва інформації;
3) своєрідною масовою культурою (масові цінності, моделі поведінки), яка зумовлює цілі виробництва інформаційної продукції, її призначення;
4) специфічним суспільним середовищем, для якого характерна масова культура і яке є замовником та споживачем інформаційної продукції [4, с. 127].
У статті визначено, що феномен комунікативного простору набуває особливого значення і є перспективним напрямом комунікаційного менеджменту загалом, що дозволяє застосовувати та впроваджувати новітні методи організації комунікаційного процесу в різних цілях і сферах суспільної діяльності; відповідним чином керувати комунікативними потоками (тобто технологія організації комунікативного простору може бути застосована у сферах політики, економіки, державного управління, комерційної діяльності тощо). До того ж комунікація – явище досить складне і багатоаспектне, тому має сенс вивчати його як цілісну систему різноманітних взаємозв’язків, явищ і процесів. Встановлено, що саме розгляд комунікації як складової частини сучасного комунікативного простору є важливим елементом
наукового дослідження, зумовленого суспільним замовленням
