Аннотации:
У статті обґрунтовано актуальність дослідження механізмів публічного управління розвитком системи стоматологічної допомоги населенню (СДН). При цьому особливу увагу акцентовано на вивченні особливостей формування інституційно-правового механізму публічного управління розвитком системи СДН в Україні. Для цього визначено рівні та головних суб’єктів інституційного забезпечення публічного управління розвитком системи СДН (FDI; ГО “Асоціація стоматологів України”; органи державного управління; органи місцевого самоврядування; бізнес-структури/інвестори; заклади різних форм власності, що надають СДН; та ін). На цій підставі сформовано схему “Ієрархія інституційного забезпечення публічного управління розвитком системи стоматологічної допомоги населенню в Україні”. У результаті аналізу нормативно-правових актів, які регулюють надання СДН в Україні, встановлено відсутність науково обґрунтованої стратегії законодавчої
діяльності у цій сфері. Зокрема в Україні залишаються відсутніми, затверджені на законодавчому рівня, конкурентні “правила гри” в системі СДН у вигляді розробки й затвердження базових регуляторних нормативно-правових актів (законів,
програм розвитку, стандартів та ін.), а також погодження документів професійного самоврядування стоматологів. При цьому, як засвідчує практика, більшу частину масиву чинних нормативних документів вітчизняної системи СДН становлять
підзаконні акти, що свідчить про слабкість, невизначеність і, що найгірше, про нестабільність правового стану системи СДН, яку ці нормативно-правові акти регламентують. Зроблено висновок, що виявлені недоліки в організації системи СДН
в Україні обумовлюють необхідність її термінового реформування та розробки нової конкурентоспроможної стратегії її розвитку з урахуванням нових викликів, пов᾿язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2.
