Abstract:
У статті розглядається питання теоретичного дослідження реалізації політичного лідерства у державотворчих процесах. Сучасний етап функціонування Української держави вимагає забезпечення державотворчих процесів, успішність яких безпосередньо залежить від реалізації політичного лідерства на усіх рівнях політико-управлінської діяльності. Визначено, що лідерство – це не новий стиль керівників, а більш якісний і продуктивний спосіб організації влади. Обов’язковою умовою лідерства є володіння владою у формальних чи не формальних організаціях найрізноманітніших рівнів і масштабів: у державному та місцевому самоврядуванні, суспільних групах і рухах. Встановлено, що лідерство у державному управлінні
й у державотворчих процесах набуває надзвичайної ваги у контексті модернізації системи державного управління, оскільки принципово нові організаційні проблеми стосуються як об’єктів, так і суб’єктів державного управління, що функціонують
в усіх сферах життєдіяльності суспільства.Саме тому надзвичайної значимості набуває дослідження механізмів реалізації політичного лідерства у державотворчих процесах України. Вирішення завдань збалансування державного управління
і політичного лідерства, які є невідкладними у забезпеченні ефективності функціонування усіх сфер життєдіяльності українського соціуму, передбачає здійснення аналізу сутності, типології й особливостей становлення та розвитку явища політичного лідерства в історичній ретроспективі.
На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що понятійне поле дослідження політичного лідерства є надзвичайно широким і всеохоплюючим, причому воно трансформується під впливом викликів сьогодення, суспільного запиту та якісних
характеристик лідерів-державників, які його «олюднюють». Впровадження лідерства як чинника забезпечення успішності державотворчих процесів загалом покращить модель державного управління.
