Короткий опис (реферат):
У статті проаналізовано новели Л. Таран «Сповідь Софії Оксамитної», «Дзеркальне блудище» й «Уляна та двоє», що входять до збірки «Артеміда з ланню» і
раніше не були в центрі наукових зацікавлень літературознавців. Досліджуються
особливості художньої реалізації мікрокосму жінки в контексті філософсько-психологічних проблем. Виділено основні прийоми (сну, дзеркала), образи-символи
(ящірки, сіамських близнюків, дзеркального лабіринту), художні деталі (відсутність обличчя, відірваність душі від тіла, чужинка та ін.) і семантичні опозиції
«Я — Інший», «свій — чужий», що стають ключовими в моделюванні психологічного простору героїнь.
