Аннотации:
Метою статті є виявлення та вивчення передумов формування та розвитку юридичної клінічної науки (клінічного права), загальнотеоретична характеристика у авторському баченні цієї науки та її основних методологічних елементів (предмета, об’єкта, метода, функцій), базуючись на інструментарії правового аутопоезису у світлі людиноцентризму.
Проведений авторами аналіз спеціальної юридичної літератури, законодавства, статистичних даних у сфері надання безоплатної правової допомоги насамперед юридичними клініками дав змогу виявити деякі соціально-економічні, державно-правові, наукові та інші передумови формування та розвитку клінічного права як
сучасного напряму юридичної науки. Установлено динамічний розвиток масиву законодавства, приписи якого є безвідносним об’єктом юридичної клінічної науки (клінічного права) та регулюють суспільні відносини у сфері надання безоплатної правової допомоги населенню та діяльності юридичних клінік в їх структурній багатоманітності.
Авторами надано науково обґрунтовану і своєчасну характеристику елементів юридичної клінічної науки (предмета, об’єкта, метода, функцій) на засадах методології загальної теорії права та філософії права, інструментарію
правового аутопоезису. Зроблено висновок, що юридична клінічна наука покликана підвищити ефективність і дієвість
механізму надання безоплатної правової допомоги насамперед юридичними клініками у світлі нового мислення – людиноцентризму.
Основним результатом даного дослідження є розроблення визначення юридичної клінічної науки. Під юридичною клінічною наукою необхідно розуміти систему знань про об’єктивні властивості сфери надання безоплатної правової
допомоги, правову форму практичного навчання – юридичні клініки в їх поняттєво-правовому розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування юридичних клінік і законодавства, що регулює відповідні суспільні відносини в їх структурній багатоманітності.
