Abstract:
Статтю присвячено дослідженню синдрому емоційного виго рання у студентів-спортсменів як наслідку дії стресогенних факторів у спортивній змагальній діяльності. Мета дослідження – довести необхідність психологічної профілактики і корекції емоційного вигорання спортсменів-легкотлетів, підібрати комплекс психологічних заходів для їх впровадження в умовах закладу вищої освіти. Для досягнення мети емпірично досліджено динаміку синдрому емоційного вигорання у студентів-спортсменів, які займаються легкою атлетикою в умовах закладу вищої освіти. Проведено лонгітюдне дослідження, яке складалося з 2 етапів і тривало рік – з лютого 2019 р. по лютий 2020 р. А саме, в лютому 2019 року було проведена первин на психологічна діагностика за опитувальником діагностики емоцій ного вигорання В. Бойко. А у лютому 2020 року проведена повторна діагностика за цією ж методикою. Між цими двома етапами студенти спортсмени-легкоатлети інтенсивно тренувалися і взяли активну участь у спортивних змаганнях місцевого, обласного і Всеукраїнського рівнів. Результати проведеного лонгітюдного дослідження довели, що студенти-спортсмени ДНУ імені Олеся Гончара після року участі у змаганнях і інтенсивних тренувань мають ознаки емоційного вигорання, які знаходяться у фазі формування. Найбільш вираженими є показники резістенції і напруження. Формування емоційного вигорання у студентів спортсменів-легкоатлетів відбувається через переживання психотравмуючих обставин, незадоволеність собою, що сприяє виникненню неадекватного вибіркового емоційного реагування, відстороненню, виснаженню психічних та емоційних ресурсів. роведеним емпіричним дослідженням обґрунтовано шляхи та напрямки надання психологічної підтримки та допомоги спортсменам-легкоатлетам: зняття емоційного напруження, регуляції емоційного самопочуття, адекватного емоційного реагування, розвиток впевненості у собі, підвищення самооцінки. Підібрано комплекс психотехнічних вправ, який містить п’ять блоків – дихальні, тілесно-орієнтовані вправи, зняття зажимів і релаксація, вправи на розвиток впевненості у собі і підвищення самооцінки, розвиток внутрішньогрупової взаємодії.
