Аннотации:
На початку третього десятиріччя ХХІ століття продовжують розгортатися масштабні міжнародні конфлікти та війни між групами осіб, не визнаними міжнародними суб’єктами та країнами. В умовах глобалізації питання формування та посилення військового потенціалу країни багато в чому залежить від її міжнародної інтеграційної політики та участі в регіональних об’єднаннях. Під час дослідження визначено, що в існуючих регіональних об’єднаннях міра військової взаємодії країн суттєво відрізняється. Авторами здійснено групування регіональних об’єднань за потужністю військової взаємодії. Перша група – це регіональні інтеграційні об’єднання, які не мають спільних військових сил, військових програм та координаційних структур. Друга група – регіональні інтеграційні об’єднання, які мають невеликий обсяг військової взаємодії, проводять спільні військові навчання, здійснюють силові програми та здатні вирішувати проблемні питання консолідованою військовою силою. Третя група – це регіональні об’єднання, які мають потужний військовий потенціал. За кожною групою регіональних об’єднань визначено їхні наявні та потенційні можливості, а також розроблено рекомендації щодо посилення їхнього військового потенціалу
