Abstract:
У статті пропонується аналіз законів Великої Британії та США, що застосовуються до приватних військових компаній у ситуаціях збройних конфліктів. Розвиток міжнародного інституту приватних військових компаній протягом століть був пов’язаний із реалізацією геополітичних інтересів Англії, а згодом і Сполучених Штатів, які колись були британською колонією. Англія, що виступала як морська держава, ніколи не мала достатніх демографічних ресурсів для боротьби за панування у світі, однак тривалий час боролася за всесвітню гегемонію шляхом залучення до військових операцій морського флоту приватних судновласників. Для Англії й Америки, котрі виступали в геополітичних змаганнях як морські держави, важливою формою вирішення міжнародних проблем, починаючи з 1648 р., коли після закінчення
Тридцятилітньої війни була укладена Вестфальська мирна угода, виступало каперство.
Історичний досвід розвитку каперства був закріплений у процесі становлення міжнародно-правового інституту приватних військових компаній (ПВК). Сьогодні держави та міжнародні організації визнають їхню участь у збройних
конфліктах, однак світова спільнота стурбована, що уряди різних країн делегують ПВК право реалізації функцій, які мають здійснювати тільки державні органи країнленів ООН.
Здійснений у статті аналіз дозволяє розкрити взаємозв’язок між ПВК і гуманітарним правом, встановити правовий статус бійців і персоналу ПВК, що є ключовим питанням для цього приватного бізнесу.
Доведено, що бізнес власників ПВК привернув увагу деяких українських політиків і вчених, які пропонують нашій державі вирішити проблему законодавчого оформлення вітчизняних приватних військових компаній. На випадок позитивного вирішення зазначеної проблеми у статті надано рекомендації щодо правової й організаційної роботи української держави з ПВК, які спираються на аналіз досвіду взаємодії державних органів Англії та США із власниками приватних військових компаній у складних ситуаціях військових конфліктів за межами цих держав.
