Короткий опис (реферат):
Реформування митної діяльності набуває сталості для митних відомств практично всіх країн світу, оскільки впровадження нових інформаційних технологій, створення інноваційно розвинутої інфраструктури має забезпечуватися професійним персоналом митних органів, спроможним на вирішення стратегічних завдань, що постають на сучасному етапі трансформації форм та умов ведення зовнішньої торгівлі, а це, у свою чергу, потребує оперативного реагування й зміни
формату діяльності в митній сфері.
У статті обґрунтовані концептуальні напрями модернізації митної справи й удосконалення митної політики країни на основі актуальних практичних інструментів, що запроваджені митними адміністраціями країн-членів ЄС. Диференціація
адміністративно-управлінських структур митних відомств країн-членів ЄС доводить, що організаційно-управлінська структура є унікальною формою реалізації митної політики кожної країни, не потребує обов’язкової ідентичності для всіх країн
об’єднання. Основною ідеєю є те, що діяльність митних відомств повинна ґрунтуватися на дотриманні інтересів суспільства та держави, будуватися на принципах доцільності вимогам часу і створювати сприятливі умови для ведення бізнесу, спрощення торгівлі, ефективного виконання покладених на митні органи завдань. Розширення потенціалу є стратегічним завданням митних органів кожної країни. Приводом для цього є світові тенденції щодо спрощення торгівлі, удосконалення митних формальностей, уведення в митну діяльність інформаційно-комунікаційних технологій, конкурентоспроможних із тими, що застосовуються в діяльності бізнесструктур, поміркованості прийняття управлінських рішень, заснованих на принципах верховенства права, забезпечення митних інтересів і митної безпеки. Доводиться, що отримання синергетичного ефекту від проведення митних реформ, модернізації митної діяльності можливий у разі дотримання синхронності щодо впровадження безперервного технологічного вдосконалення, налагодження комунікацій з усіма стейкхолдерами, пошуку й упровадження ефективних методів управління персоналом митних органів, удосконалення антикорупційних програм, залучення та мотивація персоналу до розробки нових підходів до вдосконалення діяльності й упровадження інновацій. Стверджується, що досвід країн ЄС надає підстави визнати митну діяльність, форми управління митною діяльністю унікальними для кожної з країн, але спрямовану на забезпечення єдиних цілей – дотримання національних інтересів та економічного зростання країни.
