Короткий опис (реферат):
У статті досліджується сучасна модель комунікативної політики органів публічної влади. Аналізується використання наявних інструментів, ресурсів, за допомогою яких здійснюється комунікативна політика органів публічної влади та зацікавлених суб’єктів. Окреслено коло основних учасників комунікативної політики та наявні комунікативні моделі, в яких ці суб’єкти взаємодіють, із погляду ключових інтересів у галузі комунікативної політики. У статті досліджено реальні можливості суб'єктів комунікативної політики у визначених позиціях: організаційні, кадрові, фінансово-економічні, технічні, технологічні та інформаційні ресурси та інструменти, які використовуються під час здійснення комунікативних взаємодій.
Визначено ключові проблеми, які виникають під час циркуляції інформації у комунікативному полі суб'єктів дослідження. Встановлено, що діюча модель комунікативної політики ґрунтується на принципах одностороннього зв’язку,
в основу якого покладено застарілий підхід – інформування. Цю деградуючу модель різною мірою використовують усі досліджені органи публічної влади, і це характерне явище для перехідного періоду від інформаційної до комунікативної політики.
З’ясовано, що нині інтереси суб’єктів державної комунікативної політики не є однорідними. Пропонуються зміни до діючої моделі комунікативної політики на основі аналізу ролі органів публічної влади, неурядових організацій, громадськості,
засобів масової інформації, бізнесу у формулюванні та виконанні комунікативних потреб, а також законодавчої бази, яка врегульовує цей процес. Проведено аналіз сучасного наукового дискурсу щодо комунікативної діяльності органів публічної
влади у нових структурних умовах трансформації органів публічної влади. Пропонується модернізована модель комунікативної політики. Вона ґрунтується на принципі двостороннього зв'язку та взаємовпливу визначених нами зацікавлених суб’єктів комунікативної політики України. Довгостроковість моделі передбачає кардинальні зміни в принципах підходу до розуміння комунікативних процесів задіяних у ньому суб'єктів, компетентностей відповідальних за комунікацію підрозділів органів публічної влади. Наведено пропозиції щодо змін у використанні ресурсів та інструментів, які є чи потрібні органам публічної влади, територіальним громадам, об'єднанням громадян, засобам масової інформації, бізнесу та окремим громадянам для ефективного забезпечення комунікативних процесів. Перспективними напрямами досліджень за спорідненою тематикою є розроблення власної моделі комунікативної політики органів публічної влади України
