Abstract:
У статті зазначено, що з моменту виникнення національної гвардії найважливішим компонентом діяльності було й залишається навчання і виховання особового складу, а педагогічно-виховні процеси є обов’язковим засобом підготовки нацгвардійців. У міру ускладнення діяльності служби, створення численних постійних національних гвардій педагогічно-виховні фактори отримують подальший розвиток. Предметом педагогічно-виховного процесу є навчання, виховання, освіта, підготовка нацгвардійців і колективів національної гвардії до успішного розв’язання поставлених службових завдань. Специфіка виховних чинників полягає в тому, що нацгвардійці з перших днів перебування в національній гвардії не просто навчаються та готуються як фахівці національної гвардії, а також розв’язують службові завдання.Майже кожен нацгвардієць відразу залучається до діяльності колективу, стає до службових обов’язків і несе повну моральну, правову, юридичну відповідальність за розв’язання завдань із професійного призначення. Педагогічно-виховна діяльність у національній гвардії відрізняється від більшості інших педагогічних процесів своїм вихованням, навчанням, освітою, підготовкою до реальної професійної діяльності, пов’язаної з розв’язанням відповідальних завдань, що вимагають високих морально-психологічних якостей, готовності, здатності діяти у складних обставинах, зокрема, з ризиком для життя і здоров’я.
Водночас реалізація заходів із підтримки службової етики вимагає морально-психологічної готовності нацгвардійців. Необхідність підтримки постійної службової готовності робить вирішальний вплив на організацію і методику навчання, формує важливу для нацгвардійця установку на можливість ним розв’язання ситуації, що вимагає відповідного особистого втручання. Навчання нацгвардійців і колективів національної гвардії органічно поєднується зі службовою діяльністю, у результаті чого набагато розширюються їхні можливості.
Велика перевага педагогічно-виховного процесу полягає в тому, що може забезпечуватися високий ступінь соціальної активності нацгвардійців, а пізнавальні завдання переплітаються з практичними діями. Кінцевою метою навчання особового
складу є постійна службова готовність до захисту інтересів громадян, підготовка переконаного, упевненого, всебічно розвиненого національного гвардійця. У процесі навчання як гуманітарного явища знаходять місце закономірності й пізнавальної діяльності, розвитку службової відповідальності, формування та розвитку особистості. Під час навчання важливими є виховання, оволодіння знаннями, навичками, а також необхідною для нацгвардійця специфічною пізнавальною діяльністю
