Abstract:
У статті показано, що ґендерна рівність має надзвичайно важливе значення для захисту прав людини, функціонування демократії та належного врядування, поваги до верховенства права й просування добробуту для всіх; доведено, що сексизм є проявом таких історично нерівноправних взаємин між жінками та чоловіками, які призводять до дискримінації та перешкоджають повноцінному поліпшенню становища жінок у суспільстві; зазначається, що сексизм є надзвичайно
поширеним і домінує в усіх галузях і в усіх суспільствах; доведено, що основна мета заходів запобігання та боротьби із сексизмом – це спонукання до змін поведінки та культури на індивідуальному, інституційному і структурному рівнях; показано,
що, крім планів, політики і програм, методами запобігання та боротьби із сексизмом можуть бути законодавчі, виконавчі, адміністративні, бюджетні та регуляторні інструменти; доведено, що Українська держава має використовувати наявні
інструменти й забезпечувати їх ефективне впровадження або створювати нові інструменти, що будуть доступні для запобігання сексистській поведінці та захисту від неї, а де це доречно – використовуватимуться для переслідування й покарання
кривдників і надання відшкодування жертвам; показано, що в цьому зв’язку варто застосовувати такі важливі механізми, як законодавство, яке стосується сексизму, зокрема визначення; посібник користувача; інструкції щодо шляхів допомоги жертвам і відшкодування для них, а також щодо ризиків і наслідків для кривдників; наголошено, що для подолання в суспільстві сексизму треба більш активно заохочувати участь громадянського суспільства, зокрема жіночих неурядових організацій, релігійних і лідерів громад, професійних об’єднань і профспілок юристів та суддів у розробленні політики та законодавства, спрямованих на боротьбу із сексизмом, щоб просувати співпрацю та гарантувати їх залучення до реалізації цих заходів.
