Аннотации:
У статті зазначено, що активізація участі держави і зацікавлених груп у формуванні та реалізації державної політики України, виробленні політичних і соціальних рішень з питань охорони здоров’я, посилення уваги вчених різних сфер знань цієї сфери не є випадковими. Адже питання державної соціально-економічної політики, здоров’я, соціального забезпечення, вартості та доступності лікування, умов життя стосуються інтересів широких груп населення, формують електоральні настрої, стають предметом політичних дискусій. Необхідно змінювати спосіб мислення в підході до вирішення різних проблем, він повинен виходити з потреб сучасного громадянського суспільства.
Реакція більшості на COVID-19, як на період надзвичайної ситуації, виявилася непропорційно чутливою і неадекватною в порівнянні з його можливими соціальними наслідками. Дисциплінарні режими, примусове неробство провокує ослаблення
здоров’я від малорухливого способу життя, психологічну втому, агресію, побутове насильство, зростання числа сімейних сварок, розлучень. Зазначені порушення суворого дисциплінарного режиму мільйонів громадян за своєю вагою багаторазово
перевершують прямі та непрямі економічні та психологічні втрати населення під час надзвичайної ситуації від коронавірусу.
Висуваються аргументовані припущення, що COVID-19 не суттєво спотворює статистику глобальної смертності від пневмонії, ставиться під сумнів статистика числа заражень, а також масштаб абсолютної та відносної смертності від коронавірусу. Коронавірус став несподіваним і важливим каталізатором для позначення і легітимації економічних, політичних і культурних контурів нової моделі громадянського суспільства як демографічно стабільного соціуму. Це суспільство, в якому будуть домінувати механізми соціальної регуляції на рівні національних держав, які контролюють і перерозподіляють все більшу частку суспільних ресурсів.
Державна соціально-економічна політика, загальнообов’язкове соціальне забезпечення мінімального рівня гідного життя в обмін на обмеження громадянських прав є очевидним глобальним трендом, який веде до перегляду механізмів демократії на користь більш високого ступеня дисциплінарної регуляції суспільного життя. Формування та реалізація державної політики, здатність України ефективно діяти в галузі охорони здоров’я у великій мірі залежить від знань, умінь, стимуляції,
мотивації та розподілу людей, які відповідальні за організацію та реалізацію медичних послуг.
