Аннотации:
У статті на основі аналізу правового забезпечення розвитку транспортної інфраструктури, прогресу виконання задач у транспортному секторі відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за 2015–2020 роки сформовано ряд
важливих тверджень щодо розвитку галузі. Визначено, що через правові проблеми не розвивається ринок приватно-публічних транспортних послуг. Доведено, що за період 2015–2020 років не досягнуто суттєвого результативного руху в різних
сегментах транспортної інфраструктури, а проекти ключових рамкових законів перебувають на розгляді. Правові зміни характеризуються фрагментарністю, точковістю та безсистемністю у сферах безпеки, стратегічного планування, органі-
заційно-інституційних змін. Встановлено, що проблеми правового забезпечення зумовлені невиконанням поставлених завдань щодо інтеграції нормативно-правової бази відповідно до законодавства ЄС. У статті зроблено висновок, що на приватний
сектор покладено додатковий фінансовий та організаційний тягарі, а публічні органи управління розвитком транспортної інфраструктури мало задіяні у формуванні ринку якісних транспортних послуг. Основна проблема правового забезпечення – внесення змін, які посилюють тиск на діяльність організацій транспортного сектору з одночасною відсутністю впровадження суттєвих лібералізаційних, стимулюючих інструментів розвитку транспортного сектору, посилення тиску на діяльність приватного сектору через інтеграцію транспортного ринку України до ЄС. У короткостроковому періоді відсутній системний розвиток галузі, тоді як у довгостроковому періоді можна очікувати комплексну трансформацію інфраструктури транспорту.
