Abstract:
У статті визначено механізм державного управління у сфері формування і реалізації екологічної політики як сукупність цілей, принципів, функцій, форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава як суб’єкт регулювання здійснює:
нормативно-правове регулювання у сфері захисту довкілля; створює умови для ефективного і раціонального природокористування і відновлення екосистем; сприяє сталому розвитку держави, суспільства і територій; формує структурно-функціональне і організаційно-управлінське забезпечення контролю і моніторингу в екологічній сфері; представляє інтереси громадськості у сфері захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища. Екологічна політика держави є органічною складовою частиною національної екологічної політики.
Від вирішення регіональних екологічних проблем значною мірою залежить соціально-економічна стабільність в Україні.
В умовах децентралізації управління та підвищення ролі соціально-економічного розвитку регіонів особливої актуальності набуває управління охороною довкілля, раціональне використання природних ресурсів та безпека життєдіяльності людини.
Проаналізовано особливості функціонування адміністративно-організаційного механізму у сфері реалізації екологічної політики. Визначено, що реалізація адміністративно-організаційного механізму державного управління у сфері охорони
довкілля на регіональному рівні потребує оцінки соціального, економічного та екологічного стану окремих регіонів для підвищення ефективності впровадження і застосування системи актуальних і необхідних інструментів регулювання у сфері
охорони довкілля: законодавчих (удосконалення екологічного законодавства), інформаційно-освітніх (формування екологічної свідомості й моделей екологічної поведінки споживання) та фінансово-економічних (як мотиваційно-стимулюючих) інструментів. Організаційну складову частину адміністративно-організаційного механізму реалізують органи державної влади та суб’єкти, що мають спеціальні повноваження.
