Аннотации:
У статті досліджено державну політику зайнятості Європейського союзу. Зазначено, що формування політики зайнятості в Європейському співтоваристві тісно пов’язане з процесами економічної інтеграції. Наголошено, що продуктивна зайнятість в Євросоюзі розглядається передусім як важливий показник покращення умов, якості та рівня життя населення, з одного боку, а також як чинник економічного зростання, сталого розвитку ЄС і його країн-членів – з іншого боку. Визначено основні принципи державної політики зайнятості, які структуровано в напрями. Економічна інтеграція, технологічне переоснащення підприємств показали необхідність вирішення таких проблем, як високий, стійкий рівень безробіття, перекваліфікація робочої сили, поглиблення координації політики зайнятості на загальноєвропейському рівні. Проведено ретельний аналіз нормативно-правових передумов становлення та розвитку державної політики зайнятості в країнах співтовариства. Зазначено, що парадигма продуктивної зайнятості в Євросоюзі базується і на «Цілях сталого розвитку» (ЦСР) – основних напрямах розвитку країн світу, схвалених на саміті ООН і прийнятих її Генеральною Асамблеєю 25 вересня 2015 року в Резолюції № 70/1. Аналіз Стратегії «Європа-2020» дає можливість наголосити, що навіть поверхневе ознайомлення з її положеннями дає підстави стверджувати, що пріоритетом у ній
є активна політика зайнятості. Проаналізовано окремі статистичні показники зайнятості ЄС в розрізі країн-членів протягом останніх років. Проведений аналіз дозволив виділити основні напрями політики зайнятості ЄС та заходи щодо
їх реалізації, які в рамках координації ухвалені всіма країнами співтовариства. Доведено, що спільною рисою для них є надання переваги інвестуванню в людський капітал, підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці, а не соціальним виплатам допомоги з безробіття тощо, які не завжди є економічно обґрунтованими, ефективними, адресними та раціональними. Зазначено, що зміщення акценту політики ЄС зі зменшення безробіття до продуктивної
зайнятості було зумовлено зменшенням бюджетних видатків на соціальне страхування на випадок безробіття; необхідністю забезпечення сталого економічного зростання та соціальної стабільності в суспільстві. Підвищення економічного зростання, зайнятості та доходів населення є «трьома китами» політики розумного, сталого та інклюзивного зростання ЄС та його країн.
